ІСТОРІЯ ТА ВЖИВАННЯ
Кисіль – це одна з найдавніших слов'янських страв.
Спочатку кисіль готувався з вівсяних зерен. Їх підсмажували, мололи, відсіювали, дрібне борошно запарювали окропом, охолоджували до теплого стану, додавали шматок хліба і залишали на ніч заквашуватися в теплому місці. Саме тому, що тісто мало добре вкиснути перед варінням, ця страва й дістала свою назву.
Свіжозварений кисіль заправляли конопляною або маковою олією, маковим або конопляним молоком, для чого зерна маку або конопель розтирали в макітрі до однорідної маси, яку розводили теплою водою, добре розмішували, відстоювали та проціджували. Така рідина мала сивий колір, а на смак нагадувала молоко, розведене водою. Їли кисіль також із хроном або цибулею, злегка підсоливши.
Для того щоб зробити кисло-солодкий кисіль, до нього додавали ягоди, мед або варені сухофрукти, розливали у миски й охолоджували.
Робили кисіль густим. Пізніше його почали готувати з картопляного крохмалю. Свіжі чи сушені фрукти варили до готовності. У киплячий узвар додавали картопляне борошно, розведене у невеликій кількості холодної води. Коли рідина ставала густою, кисіль вважався готовим. Такий спосіб приготування киселю існує й зараз.
Для молочних і мигдальних використовується кукурудзяний (маїсовий) крохмаль, який дає ніжніший смак.
Кисіль завжди вважався незмінною стравою на урочистому частуванні. Його подають останнім. Це своєрідний знак закінчення застілля. Крім того, кисіль сприяє кращому травленню і не залишає неприємних відчуттів у шлунку після ситної трапези. Фруктові та ягідні киселі, з'явилися порівняно недавно – на початку минулого століття, коли їх стали готувати на основі картопляного крохмалю.
| < Попередня | Наступна > |
|---|
