DRINKS.TE.UA

ВИДИ КИСЛОМОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ

Кефір

Кефір – один з основних продуктів харчування дитячої кухні, він дуже корисний і для дорослої людини, його часте або навіть постійне вживання можна сміливо рекомендувати всім.

Кефір – кисломолочний напій, продукт змішаного молочнокислого та спиртового бродіння, який виробляють шляхом сквашуванням молока кефірними грибками, симбіотичною кефірною закваскою або заквашувальним препаратом. Заквашується декількома видами мікроорганізмів: молочнокислих бактерій і дріжджів.

Кефір – продукт, який:

• здатний регулювати мікрофлору нашого кишечнику;
• дуже легко засвоюється: якщо випите нами молоко протягом години перетравлюється лише на 30%, то кефір за цей самий час – на 90%;
• покращує процеси травлення та сприяє швидкому засвоєнню інших продуктів;
• має антимікробну дію, що надзвичайно важливе при шлункових розладах інфекційного характеру;
• рекомендований при багатьох захворюваннях, які притаманні людям різного віку: при дитячому дисбактеріозі і рахіті; при анемії, запаленні легенів, при алергії на харчові продукти;
• відновлює природний баланс нашого організму, що необхідний для будь-якої здорової істоти;
• сприяє зниженню ваги;
• корисний при захворюваннях серцево-судинної системи, оскільки дуже легко засвоюється та створює органам травлення сприятливе для переробки середовище;
• є одним з основних продуктів харчування в реабілітаційний період після перенесених операцій і важких захворювань;
• забезпечує збереження зубної емалі, укріплює зуби і ясна, запобігає випаданню волосся в період ослаблення організму, завдяки вітаміну D. Вітаміни групи B, оберігають нас від виснаження, попереджають появу потьокків, почервонінь і лущень шкіри;
• корисний при різних алергічних захворюваннях: обумовлено тим, що процесі зброджування молока під час приготування кефіру велика кількість алергенів, які містяться в молоці, – зникають.

Не дивлячись на всі його корисні властивості, пити кефір треба з розумом, щоб не нашкоди.

Також вживання кефіру не рекомендоване при шлункових захворюваннях з підвищеною кислотністю. Він має послаблючу дію, тому пити його людям, кишечник яких схильний до явищ, які протилежні запорам, можна лише в невеликих кількостях.

Кефір, збагачений йодованим білком

Виробляється із пастеризованого молока з внесенням йодованого білка – йодказеїну, шляхом сквашування закваскою, приготованою на кефірних грибках або інших заквашувальних препаратах для кефіру. Виготовлення продукту здійснюють згідно з традиційною технологією виробництва кефіру.

Біокефір

Біокефір – це кисломолочний продукт (напій) у виробництві якого використовуються спеціальні заквасочні препарати прямого внесення, які складаються із термофільних і мезофільних молочнокислих лактококів, ацидофільних паличок, біфідобактерій. В результаті життєдіяльності у травній системі людини корисних пробіокультур (пробіотиків) зменшується активність патогенних (шкідливих) бактерій у кишечнику людини.

Пробіотики – це живі мікроорганізми які забезпечують корисну дію на організм споживача нормалізуючи мікрофлору травного тракту. До пробіотичних культур відносять різні види лакто і біфідо бактерій.

Оздоровчий ефект пробіотичних культур

• нормалізація шлунково-кишкового тракту людини;
• усунення дисбактеріозів;
• підвищення імунітету;
• зменшення негативної дії антибіотиків;
• зниження рівня холестерину у крові;
• зменшення ймовірності онкозахворювань;
• підвищення антистресових факторів.

Йогурт

Йогурт (від тюркського йакулт) – кисломолочний продукт з підвищеним вмістом сухих речовин, який виробляють сквашуванням молока за допомогою спеціальних мікроорганізмів – болгарської палички й термофільного молочнокислого стрептокока.

Йогурт швидко зменшує спрагу та втамовує відчуття голоду. Він корисний людям різного віку, особливо людям старшого віку, вагітним і годуючим матерям. Щоденне вживання йогурту сприяє швидкому відновленню сил, забезпечує потреби нашого організму в амінокислотах, солях кальцію і ін.

Ряжанка

Ряжанка (завдаванка, колотуха, паруха, сметана, завдавана сметана) – традиційний молочний продукт української кухні. Молоко довго парили у печі – до золотавого кольору, охолоджували до кімнатної температури, заправляли ложкою-другою сметани або вершків, накривали і ставили у тепле місце зсідатися. Годин через 12 ряжанка була готова, тоді її знову охолоджували й уживали до вареників і млинців, оладок і коржів, їли з хлібом і пирогами на полуденок у неділю, а також у святкові дні. Ряжанка і сьогодні – один із найулюбленіших напоїв. Її виготовляють з натурального молока, яке спочатку піддають пастеризації й отримують пряжене молоко, яке потім заквашують спеціальною кисломолочною закваскою.

Простокваша

Простокваша – це кисломолочний напій, вироблений з пастеризованого молока шляхом квашення його закваскою, приготованою на чистих культурах молочнокислих рослин.

Звичайну простоквашу готують з чистих культур молочнокислих стрептококів; вона має ніжний згусток з освіжаючим, приємним, слабокислим смаком.

Варенець

Варенець готують із стерилізованого молока, витриманого при високій температурі протягом 2-3 г (томленого). Варенець має щільну, злегка в'язку консистенцію, кислуватий смак з солодкуватим присмаком томленого молока, кремовий колір.

Чал

Чал (шубат) – кисломолочний, сильно пінистий напій з чистим кисломолочним смаком і дріжджовим запахом, готується з молока верблюдиці. У Туркменії він називається чал, в Казахстані – шубат. І. І. Мечников писав, що кочівники араби, що мають відмінне здоров'я і володіють великою фізичною силою, харчуються майже виключно свіжим або таким, що скиснуло молоком верблюдиць. Первинною закваскою для приготування цього напою служить кисле молоко верблюдиць – «катик».

Ацидофілін

Ацидофільні напої – належать до найбільш молодих кисломолочних напоїв.

Ацидофілін – це кисломолочний дієтичний продукт, що готується з пастеризованого цілісного або знежиреного коров'ячого молока шляхом квашення його закваскою з чистих культур молочнокислих стрептококів і ацидофільної палички, а також грибків кефірів.

Ацидофільна паличка, яка використовується для приготування ацидофіліну і інших ацидофільних напоїв, – один з різновидів молочнокислих бактерій. Вона не руйнується під дією травних соків, краще ніж інші молочнокислі бактерії приживається в товстих кишках людини.

Перетравлюється і засвоюється ацидофілін значно кращие, ніж молоко. Ацидофілін використовують в лікувальному харчуванні, оскільки молочнокислі бактерії, які містяться в ацидофіліні, пригнічують гнильні процеси, що виникають в кишечнику.

Мацоні

Мацоні (Мацун) – вірменський і грузинський йогурт з кип'яченого коров'ячого, буйволового, овечого, верблюжого або козиного молока. Основна мікрофлора цих напоїв – болгарська паличка і теплолюбиві молочнокислі стрептококи. Молоко заквашують при підвищених температурах (48-55 °С) і квасять в пристрої, що зберігає тепло, приблизно 3-4 години.

Айран

Айран (по-казахски) – різновид кисломолочного напою на основі катика або різновиду кефіру у тюркських і кавказьких народів. В різних мовах і у різних народів точний сенс назви і технологія приготування дещо відмінні, але загальним є те, що це молочний продукт, отримується за допомогою молочнокислих бактерій. При цьому, у осілих народів він – рідкий і добре угамовує спрагу. А у кочових – густий, приблизно як рідка сметана, що дуже зручно для зберігання і транспортування. Проте, для втамовування спраги густий айран вимагає розбавлення водою/молоком/кумисом (розбавлений варіант, у кочівників, називається шалап). Має різний рівень жирності. Башкири люблять утамовувати їм спрагу під час косовиць.

Кумис

Кумис – кисломолочний напій білуватого кольору з молока кобили, отриманий в результаті молочнокислого і спиртного бродіння за допомогою болгарської і ацидофільної молочнокислих паличок і дріжджів. Кумис визнаний корисним загальнозміцнюючим засобом. Смак – приємний, освіжаючий, кислувато-солодкий пінистий.

Історія

Перша згадка про кумис можна знайти в працях старогрецького історика Геродота (484-424 рр. до н. э.), який, описуючи побут скіфів, розповідав, що улюбленим напоєм цього народу був особливий напій, приготований шляхом збиття кобилиного молока в глибоких дерев'яних кадовбах (кадках). Технологію приготування кумису кочівники століттями зберігали в таємниці. Як повідомляє історик Геродот, скіфи настільки боялися «просочування інформації» про кумис, що осліплювали всіх невільників, хто знайомий з його виробництвом.

Одні з перших знахідок, що засвідчують вживання кумису відповідають епосі енеоліту (5500 років тому).

Опис